31 October 2025
За багато десятиліть роботи в царині інвестування Воррен Баффет встиг припуститись безлічі помилок, зробити ставки на хибні стратегії та втратити чимало грошей вкладників. Проте рішення, стратегії та ідеї, які стали виграшними, принесли мільярди – як йому, так і вкладникам Berkshire Hathaway.
Якщо проаналізувати стратегії, з яких отримав максимальний зиск «пророк з Омахи», можна виділити два їхні типи – власні та запозичені. Сьогодні розберемо власні – ті, які Баффет вигадав сам або разом з Чарлі Мангером, з яким багато років розвивав бізнес. У наступному тексті поговоримо про те, чого Баффет навчився в інших (і доволі успішно адаптував, використваши у професійній діяльності).
За десятиліття до появи поштових каталогів (хто ще пам’ятає такі), тренерів з особистісного зростання, інфлюєнсерів та інфоциган різного штибу у YouTube та TikTok, Воррен Баффет усвідомив, що насправді змушує світ рухатись. Це – фанати, і бажано – об’єднані в спільноти. Якщо люди достатньо тебе люблять, вони готові купувати все, що б ти не продавав. Вони натовпами підуть на конференцію імені тебе, щоб купувати капелюхи, футболки, цукерки, стейки та все інше, паралельно жадаючи твоєї простої та дружньої, проте мільярдерської мудрості. Саме так працює фан-економіка, і цей код Воррен Баффет розгадав багато десятиліть тому.
Фан-економіка – виробництво та обмін благами поміж фанатами та між фанатами та їхніми кумирами. Ця специфічна система економічних відносин включає обмін товарами, послугами та іншими цінностями між прихильниками та творцями. Вона передбачає наділення товарів і послуг додатковою цінністю за рахунок приналежності чи авторства кумирів.
Одна лише щорічна конференція акціонерів, що проходить у місті Омаха, штат Небраска, протягом 60 років, принесла Баффету, Berkshire Hathaway та портфельним компаніям чималі гроші. Це – дивовижний, окремий світ фан-економіки, який послідовно та вдумливо вибудовано з багатьох складових. Розглянемо їх.
Баффет почав розсилати щорічні листи акціонерам ще 1977 року, й від самого початку вони були чимось значно більшим, аніж звичайним фінансовим бюлетенем. Ці послання справляли на інвесторів враження, наче вони потрапили якщо не всередину голови самого Воррена Бафффета, то принаймні на особисту зустріч із ним. Досі невідомо, наскільки це була спланована стратегія, проте вона дозволила підвищити інтерес потенційних інвесторів, і залучення – для вже існуючих.
«Моя мета – спілкуватись так, як мені б хотілось спілкуватись у випадку зміни ролей: якби Ви стали генеральним директором Berkshire, а я і моя родина – пасивними інвесторами, що довірили Вам свої заощадження», – написав Баффет у листі від 2025 року.
Здаватись геніальним – може бути найскладнішим завданням з можливих, проте непоганим рішенням може стати визнання власних помилок. Баффет визнає їх відкрито, використовуючи терміни «помилка» чи «неправильність» багато разів хіба що не в кожному листі.
Сучасні творці витрачають роки та шалені кошти на те, щоб налагодити з аудиторією зв'язок на кшталт такого, як Воррен Баффет має зі своїми акціонерами – завдяки щорічним посланням. Сучасні інфлюєнсери безуспішно намагаються отримати такі рівні залучення та конверсії, які має «пророк з Омахи», навіть не напружуючись. Чи, принаймні, ніяк цього не показуючи на публіку.
Одним із перших за хронологією експериментів пана Баффета із фан-економікою можна вважати кейс See’s Candies – мережі магазинів шоколаду з Каліфорнії, яку Berkshire придбала у 1972 році за $25 млн.
І хоча обсяги торгівлі зростають лише на 2% чи 3% в рік (тобто, на рівні інфляції), See’s щороку підвищували ціну за фунт шоколаду значно вище за показник інфляції. Їхній шоколад смачний, проте емоційна прив’язка клієнтів важить значно більше. Купівля цукерок саме цього виробника пов’язувала покупців із тривалою історією якості, традицій та каліфорнійської ностальгії.
«Ми з Ворреном підвищували ціни на продукцію See’s Candies трошки швидше, ніж усі інші. Насправді, більшість людей не ставлять настільки високі ціни, які ринок з легкістю прийме. Одного разу зрозуміти це – як знайти гроші просто посеред вулиці», – розповідав Чарлі Мангер, багаторічний партнер Баффета.
Вони вияснили, що емоційна прив’язка дозволяє встановлювати ціни, вищі за реальну вартість. Згодом це стало загальним місцем та візитівкою сучасного бізнесу. Також вони дізнались, що фанати, які рік за роком купують продукцію компанії, створюють повторюваний прибуток, схожий на підписку.
Це їх збагатило. Їхня доволі скромна інвестиція в розмірі $2 млн за час існування компанії принесла понад $1 млрд агрегованого прибутку (станом на 2007 рік).
На початок 1980-х років Воррен Баффет вже зробив усі необхідні висновки та створив те, що зараз вважається «золотим стандартом» для фанатських та тематичних конференцій, конвентів та будь-яких збіговиськ за інтересами. Щорічна зустріч Berkshire Hathaway, що одразу отримала назву «Вудсток для капіталістів», кожного травня збирає в місті Омаха десятки тисяч акціонерів – і генерує чималі супутні доходи.
В один лише травневий день зустрічі в 2025 році See’s Candies продали солодощів на $317 000 (більше за $283 000 роком раніше), а продажі взуття Brooks сягнули $310 000 – абсолютний рекорд одноденних продажів. Це – результат надзвичайної залученості фанатів.
Залежно від точки зору, учасники конференції або приходять за фінансовою інформацією і лишаються заради спільноти, або є учасниками спільноти, які ще й не проти послухати інвестиційних огляд.
Баффет вже давно зрозумів, що сама по собі конференція геть не є продуктом. А от цілісний досвід перебування та долучення – це і є продукт. Він створює ажіотаж шляхом обмеження кількості місць, ексклюзивність – шляхом обмеження доступу лише для акціонерів, відчуття спільноти – залученням до спільних ритуалів. У 2010 році на аукціоні під час конференції за $4500 було продано гігантську ложку для морозива Dairy Queen та підписом Воррена Баффета – подія та лот, що більше личать Тейлор Свіфт, аніж інституційному інвестору.
Однією з найвитонченіших стратегій Баффета стосовно фанатів є його підхід до розширення портфелю. Компанії, що їх купує Berkshire Hathaway, перетворюються зі звичайних джерел доходів на об’єкти перехресних продажів.
Баффет у своїх листах акціонерам та виступах на конференціях розповідає членам «спільноти Berkshire» про нові портфельні активи, паралельно та цілеспрямовано заохочуючи їх ставати клієнтами GEICO, купувати дивани безумовно в Nebraska Furniture Mart і замовляти хот-доги та морозиво «ріжок» у Dairy Queen. Неважко здогадатись, що всі наведені вище назви – портфельні компанії інвестиційної імперії Баффета.
Крос-продажі учасникам заходів, власникам акцій та всім членам спільноти генерують надзвичайну цінність. Акціонери Berkshire Hathaway активно просувають компанії, якими вони співволодіють, стаючи адвокатами брендів та поширюючи чутки про компанію, чим дають їм таку рекламу, яку не купити за гроші. Якщо трошки відсторонитись, можна відчути схожість із багаторівневим маркетингом – тільки без підводних каменів, напів-легальний схем і надзвичайно прибутковим.
Сучасна збірка правил для тих, хто присвятив себе створенню контенту та впливу – розбудова персонального бренду, створення ексклюзивного контенту для обраних підписників, проведення закритих заходів із дорогими квитками, перехресні продажі та допродажі – лише слабке відображення того, що Баффет відточує роками. Масштаби різні, проте психологія і тактика – однакові. Говорячи словами самого Баффета, найкращою економічною перевагою (або «захисним ровом», як він каже) є сама любов.
Тариф «Укренерго» зросте до 786,74 грн/МВт·год: половину структури формують виплати на підтримку ВДЕ
Відбудова та інвестиції: Британія розширить участь у проєктах в Україні
Закон про електронні комунікації: парламент закріпив нові стандарти якості мобільного зв’язку