Як логістичний оператор Міноборони РФ від морських поромів до авіадоставок забезпечує російські окупаційні угруповання і обходить санкції, маскуючи військові перевезення під цивільні.

Оборонлогістика» (рос. ООО «Оборонлогистика») – це російська транспортно-логістична компанія, тісно пов’язана з Міністерством оборони РФ. Створена 2011 року в структурі Міноборони, вона стала ключовим елементом логістичного забезпечення російських військових операцій.

За час існування компанія розрослася у великий холдинг, що надає повний спектр транспортних послуг від морських перевезень до авіадоставок як для потреб армії, так і на комерційному ринку.

UCAI розглянув загальну інформацію про компанію «Оборонлогістика», основні напрями її діяльності, флот суден, географію перевезень, характер перевезень небезпечних вантажів, зв’язки з іншими структурами РФ, а також додатково окреслив коло суден (близько 70 одиниць), що співпрацюють з компанією чи Міноборони РФ.

Загальна інформація про компанію

Компанія «Оборонлогістика» була заснована 18 серпня 2011 року як товариство з обмеженою відповідальністю у структурі Міністерства оборони РФ. Фактично вона належить Міноборони і виконує роль єдиного постачальника транспортних послуг для військового відомства Росії – зокрема, забезпечує перевезення військ та доставку вантажів для потреб армії, включно з постачанням до окупованого Криму. Юридично компанія оформлена як приватна (ТОВ), але її власником є Міноборони РФ.

З 2019 року генеральним директором «Оборонлогістики» є Андрій Назаров – співробітник системи Міноборони, який очолив компанію з метою розширення її діяльності. Після його призначення сфера діяльності суттєво розширилася, і компанія вийшла на повний спектр логістичних послуг у різних видах транспорту.

В керівництві та наглядових радах компанії помітну роль відіграють представники Міноборони. Наприклад, заступник міністра оборони Тимур Іванов свого часу очолював дочірню структуру «Оборонлогістики» – ТОВ «СК-Юг», що керує частиною флоту. Колишній гендиректор компанії Антон Філатов також фігурував у корупційних розслідуваннях, пов’язаних з Міноборони.

«Оборонлогістика» є важливим логістичним підрядником Міноборони. Ще у січні 2016 року уряд РФ офіційно визначив цю компанію єдиним виконавцем морських перевезень військ і вантажів до окупованого Криму – відповідне розпорядження підписав Дмитро Медведєв після блокади українського півострова.

Цей ексклюзивний статус у державних закупівлях зробив «Оборонлогістику» стратегічним перевізником для армії РФ. Водночас діяльність компанії привернула увагу міжнародної спільноти: через роль у постачанні окупованого Криму «Оборонлогістика» потрапила під санкції США. У червні 2017 року Управління контролю за іноземними активами (OFAC) внесло її до списку SDN в межах санкцій за агресію проти України.

Згодом, у вересні 2018-го, компанія була додатково включена до санкційного переліку CAATSA як логістична структура російського оборонного сектор.

Ключові особи «Оборонлогістики»: біографії, ролі та зв’язки

Андрій Назаров – генеральний директор в 2019 році та ймовірно з 2022 по червень 2025 року.

Андрій Назаров хоча і є одним з ключових топ-менеджерів за історію розквіту “Оборонлогістики”, але досі не зазначений серед персональних фігурантів західних санкційних списків. На даний момент керує ГУОВ (АТ «Главное управление обустройства войск»).

 

---

Назаров вперше очолив ТОВ «Оборонлогістика» у вересні 2019 року, змінивши на цій посаді Антона Філатова. Свою діяльність у структурах Міноборони він почав як антикризовий менеджер: у 2013 році працював радником гендиректора державного холдингу «Оборонстрой» з питань банкрутства. Завдяки цьому Назаров спеціалізувався на «оздоровленні» проблемних активів Міноборони – фактично він ліквідовував або реорганізовував підприємства, щодо яких ініціювалися кримінальні провадження щодо розкрадання коштів.

 До 2017 року Назарова підвищили до начальника управління проблемних активів «Оборонстроя», а згодом він став першим заступником керівника скандально відомого «Дальспецстроя» (генпідрядника будівництва космодрому «Східний», де було розкрадено понад 5 млрд руб.). Після ліквідації «Дальспецстроя» (його керівника Юрія Волкодава звинуватили у розкраданні 104 млн руб.) Назаров пішов на підвищення і продовжив керувати іншими підрядними структурами Міноборони.

За даними російських розслідувачів, Андрій Назаров послідовно очолював десятки підконтрольних Міноборони компаній, часто менше року і переважно як кризовий керуючий-ліквідатор. Серед них згадуються: ТОВ «Оборонлогістика», АТ «356 Управління начальника робіт», ТОВ «Оборонмедстрой» (гендиректор у 2016-2017 рр.), ФГУП «ГВСУ № 6» (головне військово-будівельне управління № 6, створене на базі «Дальспецстроя»), тощо – загалом до 58 різних підприємств. У більшості з них Назаров перебував на чолі недовго, виконуючи завдання зі списання боргів та ліквідації проблемних активів. У 2020 році він навіть був власником приватної фірми «М-Строй», через яку укладалися підряди з Міноборони: держкомпанія «Обороненерго» з орбіти Міноборони тоді судилася з «М-Строєм» за невиконані роботи на 504 млн руб..

З 2021-2022 років Назаров займає ключові посади в реорганізованих структурах Міноборони. Після роботи в «Оборонлогістиці» він очолив АТ «Гарнизон» – правонаступника скандального холдингу «Оборонсервис», що опікувався нелінійними активами військового відомства.

А станом на 2024-2025 рр. Андрій Назаров є генеральним директором АТ «Главное управление обустройства войск» (ГУОВ) – центральної структури Міноборони РФ, відповідальної за розквартирування військ. Фактично Назаров зосередив у своїх руках управління багатьма невійськовими активами Міноборони.

Відомо, що засновниками «Оборонлогістики» були саме структури Міноборони: спершу АТ «Оборонстрой», потім (після реформи 2017-2018 рр.) – АТ «Гарнизон» і АТ «ГУОВ». Усі ці організації перебували під кураторством заступника міністра Тимура Іванова.

Попри низку корупційних скандалів Назаров тривалий час уникав відповідальності. Так, компанія «Гарнизон» під його керівництвом перестала публікувати фінзвітність після 2018 року, після того як у 2017-му її збитки сягнули 49 млрд руб., а у 2018-му – 43 млрд руб.

Після цього Назарова неодноразово називали «архітектором» схем розкрадання коштів Міноборони. В російських медіа було твердження про те, що секрет невразливості Назарова – особистий зв’язок із родиною міністра оборони Сергія Шойгу.

Його батько, інженер Валентин Назаров, у 1980-х працював разом із Шойгу в Саяногорську, що, ймовірно, забезпечило Назарову-молодшому протекцію на найвищому рівні. Цей «карт-бланш» дозволяв Андрію Назарову роками керувати десятками бюджетних підприємств, що згодом збанкрутували за загадкових обставин, без кар’єрних наслідків.

На відміну від багатьох військових функціонерів, Назаров рідко виступав публічно. Втім, як гендиректор «Оборонлогістики» він коментував розвиток арктичних проєктів. Зокрема, наприкінці 2019 року компанія підписала угоду про підтримку цивільної арктичної регати, і Назаров заявив, що «формування ефективної транспортно-логістичної системи, особливо в Арктиці та на Північному морському шляху – один із ключових напрямків роботи ТОВ «Оборонлогістика». Таким чином він підкреслював пріоритет перевезень для потреб Арктики і роль компанії в освоєнні Півночі.

Антон Філатов – генеральний директор до 2019 року - був людиною Тимура Іванова заступника міністра оборони з 2016 року. До призначення в Оборонлогістику, Антон Філатов послідовно керував такими підконтрольними Міністерству оборони підприємствами, як АО «1470 УМТО» (управління матеріально-технічного забезпечення), АО «Спецтранслизинг» (спеціалізована лізингова компанія) та власне ТОВ «Оборонлогістика». Таким чином, він опікувався матеріально-технічним забезпеченням, транспортом і логістикою збройних сил, перебуваючи у сфері впливу Іванова.

---

Ім’я Філатова не раз спливало у контексті фінансових скандалів Міноборони. У квітні 2016 року Слідчий комітет РФ порушив справу про розкрадання коштів банку «Интеркоммерц», через який проводилися платежі Міноборони. Слідство підозрювало, що частина грошей була виведена за фіктивними схемами за участю оборонних підприємств. ТОВ «Оборонлогістика» під керівництвом Філатова здійснювало закупівлі через фірму, рахунки якої були в тому банку. У листопаді 2018 року Антона Філатова навіть арештовували вперше за підозрою в особливо крупній розтраті у цій справі. За кілька місяців Філатова випустили, і надалі він продовжив роботу: отримав керівну посаду в компанії «Спецтранслизинг», повернувшись до оборонних підрядів.

У 2024 році почалось розслідування стосовно його покровителя Тимура Іванова, слідчі вирішили поновити й епізоди за участю Філатова. У квітні 2024 р. Антона Філатова затримали прямо в літаку по прильоту з ділової поїздки в Шанхаї. Встановлено, що він тривалий час проходив у справі про розкрадання коштів банку «Интеркоммерц» як обвинувачений, але лишався на свободі під зобов’язання про невиїзд – за 8 років слідства він понад 20 разів виїжджав у службові відрядження за кордон з дозволу СК РФ. Цього разу, одразу після повернення, його взяли під варту.

У липні 2025 року Філатова було засуджено разом з Івановим: йому призначили 12,5 років колонії суворого режиму та штраф 25 млн руб. 9 вересня 2025 Апеляційний суд підтвердив цей вирок, відхиливши скарги захисту. Таким чином, колишній керівник «Оборонлогістики» став одним із небагатьох високопосадовців Міноборони, реально покараних за корупцію. Слід зазначити, що західні санкції наразі не були персонально застосовані проти Філатова, оскільки до свого арешту він не обіймав державних посад і був менш відомим міжнародно. Втім, його роль у оборонних закупівлях і зв’язки з Івановим дозволяють віднести його до кола осіб, дотичних до російського ВПК та забезпечення окупаційних операцій.

Тимур Іванов – куратор «Оборонлогістики», заступник міністра оборони РФ, найбільш впливова особа з перерахованих, заступник міністра оборони РФ (2016-2023), який опікувався тиловим забезпеченням армії. На посаді замміністра Іванов відповідав за матеріально-технічне забезпечення, управління військовим майном, будівництво та житлове забезпечення ЗС РФ. Фактично йому була підпорядкована уся інфраструктура постачання – саме в цю вертикаль входила й «Оборонлогістика». Іванов неформально курував діяльність «Оборонлогістики», а його підлеглий Антон Філатов очолював цю компанію за протекцією шефа.

---

 Ба більше, Тимур Іванов сам безпосередньо очолював афілійовані з «Оборонлогістикою» структури. Згідно з даними Мін’юсту РФ, Іванов свого часу був директором і гендиректором ТОВ «OBL-Shipping» – дочірньої судноплавної компанії «Оборонлогістики». Також з’являлися відомості, що він значився гендиректором ТОВ «СК-Юг» (Судоплавна компанія «Південь») – регіональної «дочки» «Оборонлогістики», яка забезпечує перевезення в Чорноморсько-Середземноморському басейні. За даними реєстрів, Іванов був формально керівником «СК-Юг» до січня 2021 року, суміщаючи цю посаду з генеральською посадою в Міноборони. Це підтверджує, що він особисто контролював ключові логістичні проєкти, зокрема постачання окупованого Криму і угруповання військ у Сирії. Наприклад, саме «СК-Юг» володіла суховантажем Ursa Major (колишня «Спарта III»), який у 2024 році затонув у Середземному морі при загадкових обставинах.

Як високопосадовець Міноборони, Тимур Іванов здобув репутацію успішного менеджера та «будівельника номер один». Під його керівництвом за рекордні строки збудовано Севастопольське президентське кадетське училище, парк «Патріот», тисячі квартир для військових, інфраструктурні об’єкти в Арктиці тощо.

За активну роль у військовій машині Путіна Тимур Іванов став об’єктом персональних міжнародних санкцій у 2022 році. Його ім’я з’явилося в санкційних списках США, Великої Британії та Євросоюзу як заступника міністра, що «відповідає за закупівлі військової продукції та будівництво для ЗС РФ». Зокрема, Іванова внесли до санкцій OFAC (США) 15 березня 2022 року, до списку Великої Британії 13 травня 2022-го, а Рада ЄС включила його до свого переліку 23 червня 2022 року (як особу, причетну до агресії проти України. До санкційних обмежень потрапила і його колишня дружина Світлана (восени 2022 року її додали до 8-го пакету санкцій ЄС як особу, що отримувала вигоду від близькості до керівництва Міноборони). Таким чином, Захід визнав Іванова одним з ключових військових функціонерів РФ.

Показово, що Іванов постраждав не лише від міжнародних, а й від внутрішніх «чисток» у Росії. Попри багаторічну лояльність керівництва (ще у 2017-му Шойгу особисто «прикрив» Іванова, коли ФСБ накопало на нього матеріали щодо розкрадань в «Оборонстрое»), в 2023-2024 рр. ситуація змінилася. На тлі військових невдач і змін у верхівці Міноборони почалося усунення людей Шойгу. 23 квітня 2024 року Тимура Іванова гучно заарештували прямо на робочому місці в Міноборони. Спочатку йому пред’явили обвинувачення в отриманні хабаря в особливо великому розмірі (ч.6 ст.290 КК РФ) – за версією слідства, Іванов через посередників отримував «відкати» від підрядників за покровительство, зокрема у вигляді безкоштовних будівельних робіт на своїх особистих об’єктах. Вже відомо, що один з таких епізодів стосувався масштабної реконструкції маєтку Іванова в підмосковній Барвісі силами військового підрядника.

Тимур Іванов був одним із стовпів тилового забезпечення російської армії. Під його керівництвом «Оборонлогістика» та її філії (зокрема «СК-Юг») виконували стратегічні завдання: постачання угруповань військ у Сирії, перекидання техніки Північним морським шляхом, забезпечення окупаційних сил у Криму тощо.

Через це компанія і сам Іванов опинилися в центрі уваги як західних санкційних органів, так і російських правоохоронців. На сьогодні Іванов позбавлений всіх посад, майно його сім’ї заарештоване, а сам він відбуває тюремний термін – паралельно залишається під санкціями США, Британії, ЄС, Канади та інших країн.

Основні напрями діяльності «Оборонлогістики»

Транспортно-логістичні послуги для військових потреб: Головним завданням «Оборонлогістики» від заснування є забезпечення логістичних потреб Міноборони Росії – перевезення, зберігання та постачання військових і спеціальних вантажів. Компанія стала інструментом для розширення транспортного потенціалу армії РФ і обслуговування військово-промислового комплексу.

Спочатку діяльність була зосереджена на військових вантажах, але з 2015 року, за вказівкою керівництва Міноборони, компанія почала диверсифікацію – вихід на цивільний ринок транспортно-логістичних послуг. Наразі «Оборонлогістика» виконує як військові замовлення, так і комерційні перевезення, зберігаючи пріоритет для потреб армії.

Повний спектр логістики і види транспорту: Сфера діяльності компанії охоплює всі види транспорту. «Оборонлогістика» здійснює доставки морським, повітряним, автомобільним та залізничним транспортом – як всередині країни, так і на міжнародних маршрутах. Зокрема, компанія має власний морський флот, використовує вантажні літаки (є ексклюзивним фрахтувальником військово-транспортної авіації Міноборони для перевезення озброєнь та техніки за кордон), оперує автоколонами і вагонами.

Також на базі компанії діє ситуаційно-логістичний центр та ІТ-платформа для керування перевезеннями всіма видами транспорту. Таким чином, «Оборонлогістика» перетворилася на універсального логістичного оператора Міноборони РФ, спроможного доставляти будь-які вантажі – від боєприпасів до будматеріалів – у потрібну точку по землі, воді чи повітрю.

Додаткові послуги: Окрім перевезень, компанія займається складською логістикою та супутніми послугами (від вантажно-розвантажувальних робіт до виготовлення тари і контейнерів). Вона здатна організовувати проєктні перевезення нестандартних вантажів, включно з негабаритною військовою технікою та секретними компонентами зброї. Такі широкі можливості роблять «Оборонлогістику» ключовим гравцем у забезпеченні російських військових операцій.

Флот суден «Оборонлогістики»

---

Компанія володіє власними морськими суднами і керує залученими (орендованими) судами, що забезпечують перевезення військових та подвійного призначення. Основу флоту «Оборонлогістики» складають кілька універсальних суховантажних кораблів (типу ролкер або балкер) та пороми:

• Sparta, Sparta II, Sparta IV – великі багатоцільові суховантажі (ролкери) під прапором РФ, пристосовані для перевезення важких військових вантажів (танків, ракет тощо). Ці судна регулярно курсують між Чорним морем і Сирією: зафіксовано численні рейси Sparta IV та Sparta II з порту Новоросійськ до сирійського Тартуса і назад у 2022-2023 роках. Sparta IV обладнана кранами вантажопідйомністю 2×55 т і може транспортувати, наприклад, танки Т-90; її рейси часто пов’язані з постачанням ракет та іншого озброєння для війни РФ.
• Ursa Major – універсальний суховантаж (колишня Sparta III), що також використовувався на сирійському напрямку. Був флагманом флоту до 2024 року, допоки Ursa Major не затонув у Середземному морі внаслідок вибухів у машинному відділенні (причини офіційно не встановлено). Цей інцидент стався у грудні 2024 року біля узбережжя Іспанії; 14 членів екіпажу врятовано, 2 зникли безвісти. Судно належало дочірній компанії «СК-Юг» і на момент загибелі перебувало під санкціями США.
• Pizhma («Піжма») – середньотоннажний суховантаж, який компанія переобладнала для перевезення небезпечних вантажів всіх класів, включно з радіоактивними матеріалами. «Піжма» має палубу для контейнерів, два трюми (один – спеціально для відпрацьованого ядерного палива) і отримала у 2023 році ліцензію на транспортування ядерних матеріалів та відходів (7 клас небезпеки) seanews.ru. Це судно планують залучити для перевезення ядерних матеріалів, ймовірно, на маршруті з РФ до Калінінграда або для потреб Росатому.
• Yaz («Язь») – єдиний танкер у флоті «Оборонлогістики» (побудований 2016 р.), призначений для транспортування пального та інших рідких вантажів. Yaz використовується, зокрема, для забезпечення паливом віддалених гарнізонів; відомо, що у лютому 2024 року цей танкер супроводжував рейс Sparta IV до Сирії.
• Ambal («Амбал») – залізничний пором, здатний перевозити вагони з технікою та вантажами. Амбал сполучає порти Чорного й Балтійського морів, раніше курсував на лінії Кавказ (РФ) – Варна (Болгарія), а з 2022 року задіяний у перевезеннях між портами Чорного моря і для постачання Калінінградського ексклаву. Судно побудоване в 1975 р., однак досі використовується для військових перевезень.
• Baltiysk («Балтійськ») – залізничний пором проєкту 1941, що належить ФГУП «Росморпорт», але оперується «Оборонлогістикою» як агентом. Балтійськ забезпечує поромне сполучення з Калінінградською областю по Балтійському морю (лінія Усть-Луга – Балтійськ). Станом на 2024 рік пором проходив ремонт, але до того перевіз тисячі тонн вантажів для потреб регіону.
• Marshal Rokossovsky («Маршал Рокосовський») і General Chernyakhovsky («Генерал Черняховський) – нові великі залізничні пороми, побудовані у 2022 році для лінії Усть-Луга – Балтійськ. Формально належать «Росморпорту», однак експлуатуються за участі «Оборонлогістики» для забезпечення безперервного постачання Калінінграда в обхід санкцій. Ці пороми можуть приймати залізничні вагони з військовою технікою і вантажівками.
• Lavrentiy («Лаврентій») і Maria («Марія») – автомобільно-пасажирські пороми, що курсують на Чорному морі. Вони забезпечували поромну переправу через Керченську протоку (порт Кавказ – порт Крим) та внутрішні перевезення техніки до Криму. Обидва судна залучені для потреб армії після підриву Керченського мосту, перевозячи військові машини і особовий склад між материковою Росією та окупованим Кримом.

Таким чином, флот «Оборонлогістики» включає універсальні суховантажі для далеких океанських рейсів, танкер для пального, а також пороми для забезпечення прибережного сполучення і перевезення техніки. Порти приписки цих суден переважно російські: Балтійські (Санкт-Петербург, Усть-Луга, Балтійськ) для поромів, та чорноморські порти (Новоросійськ, Керч) для суховантажів і паромів, що оперують на півдні.

Станом на середину 2023 року, згідно з даними моніторингу, частина флоту базувалася в Балтійському морі (наприклад, Sparta і Амбал стояли в Балтійську), а інші – в Чорному морі (Sparta 4 та Піжма у Новоросійську, Лаврентій і Марія в Керчі). Поточне місцезнаходження суден може оперативно змінюватися залежно від потреб – так, влітку 2024 р. Sparta IV тимчасово перевели з Чорного моря на Балтійський маршрут Санкт-Петербург – Калінінград для перевезення контейнерів.

Географія перевезень

Чорне море та окупований Крим: Чорноморський регіон є зоною інтенсивної діяльності «Оборонлогістики». Компанія визначена монополістом з доставки вантажів до Кримського півострова, включно з постачанням окупованого Криму по морю. Після пошкодження мосту через Керченську протоку роль морських перевезень тільки зросла – пороми Лаврентій і Марія здійснюють перевезення військової техніки, палива та матеріалів з Краснодарського краю до портів Криму. Крім того, з Новоросійська регулярно відправляються суховантажі з озброєнням і боєприпасами для угруповання військ РФ у Сирії (про це нижче).

Саме Новоросійськ слугує головним вузлом, де вантажаться військові товари перед далекими рейсами, і куди прибувають зворотні судна з технікою або ресурсами. Цей порт, а також інші чорноморські порти (Севастополь, порт Кавказ) є базовими точками маршрутів «Оборонлогістики» в південному напрямку.

Балтійське море і Калінінград: Балтійський напрям також критично важливий. Після введення санкцій і транспортної блокади з боку ЄС у 2022 році, Росія покладається на морське сполучення для забезпечення Калінінградської області. «Оборонлогістика» виконує урядове замовлення з постачання Калінінграда: залізничні пороми Балтійськ, Маршал Рокоссовський та Генерал Черняховський возять вагони з цивільними і військовими вантажами між Усть-Лугою (Ленінградська обл.) та портом Балтійськ (Калінінград).

У 2023 році компанія також запустила контейнерну лінію з Санкт-Петербурга до Калінінграда, залучивши суховантаж Sparta IV для перевезення контейнерів з будівельними матеріалами та обладнанням. Балтійські маршрути використовуються і для перекидання військової техніки: наприклад, відомо про відправку з Петербурга у 2024 році портових кранів та іншого обладнання на Далекий Схід через Балтику і Середземне море (тим же Ursa Major). Таким чином, Балтійське море стало «дорогою життя» для ізольованого Калінінграда та каналом для транзиту техніки між західною та східною частинами РФ.

Сирія і Середземномор’я: Окремий важливий театр діяльності – це маршрути між Чорним морем та Сирією. «Оборонлогістика» фактично забезпечує морський міст між Росією і Сирією, перевозячи озброєння, боєприпаси і техніку для угруповання військ РФ у Сирійській Арабській Республіці.

За даними воєнної розвідки України, у 2022-2023 роках російські вантажні судна, афілійовані з «Оборонлогістикою» (зокрема Sparta IV, Ursa Major, Sparta II), десятки разів перетинали протоки Босфор і Дарданелли, курсуючи за маршрутом Новоросійськ – Тартус.

На цих рейсах перевозилися ракети для ЗРК С-300, артилерійські системи, танки та інше озброєння, яке з Сирії частково перекидалося далі на театр бойових дій в Україну. Туреччина після початку широкомасштабної війни обмежила прохід військових кораблів через Босфор, але це не стосується цивільних суден.

Росія скористалася цим: цивільні суховантажі «Оборонлогістики» під прапором РФ продовжили постачати військові вантажі, формально проходячи як комерційні судна. Така практика дозволяє РФ підтримувати свій контингент у Сирії та перевозити трофейну або іноземну техніку (скажімо, іранського виробництва) в Чорне море, оминаючи прямі заборони. Маршрут Тартус – Босфор – Новоросійськ став критично важливим для перевезення ракет, які згодом використовуються для обстрілів України. Відомо, що протягом 2023 р. Sparta IV щонайменше шість разів здійснила рейси між Тартусом і Новоросійськом, розвантажуючи військову техніку в Криму та на Кубані. Ці операції проводилися під контролем військово-морського флоту РФ – судна заходили тільки у військові термінали портів.

Туреччина та протоки: Роль Туреччини як транзитної ланки є подвійною. З одного боку, Анкара офіційно заборонила прохід військовим кораблям РФ, що ускладнило пряме постачання сирійського угруповання. З іншого боку, турецькі протоки лишаються шляхом для російських «псевдоцивільних» суден. Станом на 2025 рік, російські кораблі, що перевозять військові вантажі, проходять Босфор практично безперешкодно, оскільки формально йдеться про судна торговельного флоту.

Це викликає занепокоєння, адже через турецькі води фактично транспортуються ракети, які Росія застосовує проти українських міст. Туреччина поки що не вживала заходів проти суден «Оборонлогістики», хоча такі рейси порушують дух Конвенції Монтрьо. Отже, протоки залишаються вразливим місцем, яким користується РФ для військової логістики.

Африка: Африканський напрям у діяльності «Оборонлогістики» пов’язаний головно з операціями в Сирії та іншими закордонними місіями. У 2024 році судна компанії (Sparta, Sparta II, Ursa Major) брали участь в евакуації російських військових баз із Сирії до Лівії. Це відбувалося на тлі перерозподілу сил РФ на Близькому Сході; великі десантні кораблі ВМФ не могли залучити через обмеження, тому використали суховантажі.

Зокрема, повідомлялося, що Ursa Major перевозило військове обладнання з Сирії, але на шляху до Лівії (або далі до РФ) вибухнуло і затонуло в Середземному морі. Після цього інциденту решта рейсів виконували Sparta та Sparta II. Окрім Лівії, «Оборонлогістика» може залучатися до перевезень у інші країни Африки, де присутні інтереси РФ (наприклад, Судан, де були повідомлення про доставку російської військової техніки морем). Хоча прямих доказів мало, самі росіяни визнають, що кораблі компанії ходять і до Африки, Сирії, Туреччини. Це робить «Оборонлогістику» глобальним перевізником для тіньових операцій РФ у різних регіонах.

Перевезення небезпечних вантажів

Одним з профільних напрямів компанії є транспортування небезпечних вантажів. «Оборонлогістика» має всі необхідні дозволи і матеріально-технічну базу для перевезення вантажів усіх класів небезпеки, включаючи зброю, боєприпаси, вибухові та отруйні речовини, легкозаймисті матеріали, і навіть радіоактивні та ядерні матеріали. Наявність ліцензії на перевезення класу 7 (радіоактивні) означає, що компанія може офіційно транспортувати, скажімо, відпрацьоване ядерне паливо, компоненти ядерних боєприпасів чи ізотопні генератори. Такі операції особливо ризиковані з огляду на можливі наслідки аварій або диверсій.

У практичному вимірі, небезпечні вантажі складають значну частину перевезень «Оборонлогістики». Це, передусім, клас 1 – вибухові речовини та боєприпаси: компанія доставляє артилерійські снаряди, ракети, авіабомби зі складів Росії до районів бойових дій (у Крим, на Донбас тощо) та між театрами воєнних операцій (Сирія ↔ Україна). Клас 2 (гази) – перевезення зрідженого газу, пального для реактивних двигунів; клас 3 (легкозаймисті рідини) – бензин, дизпаливо для техніки, авіагас для ВКС РФ; клас 5 (окислювачі) – перекис водню, нітрати для ракетного палива; клас 6 (отруйні речовини) – хімікати для військ РХБЗ; клас 7 (радіоактивні матеріали) – компоненти ядерних боєприпасів, паливо для атомних підводних човнів тощо.

Перелік фактично охоплює увесь спектр ВПК. Конструкція суден на кшталт Піжма була спеціально дообладнана під ці завдання (герметичні контейнери, системи пожежогасіння, подвійний корпус для радіаційної безпеки).

Перевезення настільки небезпечних вантажів створює прямі загрози. По-перше, техногенні: аварія чи пожежа на судні з боєприпасами може призвести до вибуху, екологічної катастрофи в акваторії, радіаційного забруднення (якщо йдеться про ядерні матеріали).

 По-друге, воєнні ризики: ці судна стали легітимними цілями у війні. Українська розвідка відстежує рейси «Оборонлогістики»; кожне судно, що перевозить зброю для війни, потенційно може бути уражене (офіційно Україна поки не брала відповідальність за такі атаки, але прецеденти вибухів були – наприклад, з Ursa Major у 2024 р.). З точки зору міжнародної безпеки, активність «Оборонлогістики» в сфері небезпечних вантажів привертає пильну увагу – це одна з причин санкцій проти компанії.

Взаємодія з іншими компаніями та структурами РФ

Партнери і замовники: Хоча «Оборонлогістика» створена для потреб Міноборони, вона співпрацює з багатьма державними структурами Росії. Згідно з офіційними даними, підприємства холдингу успішно працюють із замовниками, такими як Міністерство закордонних справ РФ, Росгвардія, держкорпорація Ростех, АТ Рособоронекспорт, ДК Роскосмос та інші великі державні відомства.

Це означає, що «Оборонлогістика» забезпечує логістику не лише для армії, а і для експорту озброєнь (через Рособоронекспорт), для космічної галузі (Роскосмос), для потреб національної гвардії тощо. Компанія фактично стала центральним транспортним оператором для всіх стратегічних проєктів РФ, де потрібне перевезення великих вантажів.

Також вона декларує співпрацю з низкою великих комерційних підприємств (не називаючи їх публічно) – йдеться, імовірно, про компанії паливно-енергетичного комплексу, металургії та будівництва, які задіяні у військових держзамовленнях.

Афілійовані та дочірні компанії: «Оборонлогістика» має розгалужену структуру, що включає декілька дочірніх підприємств (за географічним принципом): «СК-Арктика», «СК-Північний Захід», «СК-Схід», «СК-Юг» та інші, які відповідають за регіональні напрямки (Арктика, Балтика, Далекий Схід, Південь).

Наприклад, ТОВ «СК-Юг» (Південь) базується у Новоросійську і спеціалізується на перевезеннях у Південному федеральному окрузі РФ. Саме на «СК-Юг» було оформлено право власності на кораблі Sparta IV, Ursa Major та інші, що діяли на чорноморсько-середземноморських маршрутах. Ця компанія потрапила під санкції США 2022 року разом з материнською «Оборонлогістикою». Інший приклад – ТОВ «ОБЛ-Шиппінг», через яке здійснювалася частина операцій флоту; його очолював заступник міністра оборони Тимур Іванов до свого арешту у 2024 р.. Це свідчить про пряме кураторство з боку високопосадовців Міноборони.

Взаємодія з військовими структурами: Окрім партнерства з держкорпораціями, «Оборонлогістика» тісно інтегрована у структуру забезпечення Збройних сил РФ. Компанія має статус структури військово-будівельного комплексу Міноборони, що дозволяє їй працювати з грифованими (секретними) вантажами і отримувати державне фінансування. Вона взаємодіє з Військово-транспортною авіацією (орендує літаки Ан-124 «Руслан», Іл-76 тощо для перевезення особливо важливих вантажів).

 Також співпрацює з ВМФ РФ – її кораблі заходять у військово-морські бази (Тартус, Севастополь, Новоросійськ) і виконують завдання разом з кораблями ВМФ (відомо, що після інциденту з Ursa Major до місця аварії прибув російський військовий корабель для координації порятунку).

По суті, «Оборонлогістика» виконує роль допоміжного флоту та транспорту Міноборони, формально залишаючись цивільною компанією. Це дає змогу обходити деякі міжнародні обмеження, але водночас ставить компанію у фокус розвідувальних та санкційних органів інших країн.

Додаткові 70 суден, залучені до перевезень

Окрім власного флоту «Оборонлогістики», існує широкий перелік суден, які прямо чи опосередковано працюють на Міністерство оборони РФ та співпрацюють з цією компанією. За наявними даними, ідентифіковано приблизно 70 таких суден. До цього списку входять як російські, так і іноземні вантажні кораблі, що здійснювали рейси з військовими або подвійного призначення вантажами для потреб російської армії. Значна частина з них – судна російського торгового флоту, задіяні на логістичних маршрутах в Чорному і Середземному морях, а також у Балтиці. Інші – судна під зручними прапорами (наприклад, сирійськими, іранськими), які перевозили зброю та техніку в інтересах РФ, щоб обійти санкції і обмеження.

Нижче наведено перелік деяких найбільш відомих суден із цієї групи (в дужках – їх позивні MMSI та номери IMO):

• Aleksander Gusev (MMSI 273293220, IMO 9052678) – російський суховантаж.
• Amur-2528 (273332100, IMO 8727850) – російський суховантаж проєкту «Амур».
• Anastasiia (273298160, IMO 9349291) – російське вантажне судно.
• Arsham (422040100, IMO 9386500) – ймовірно, сирійський або іранський суховантаж.
• Askar Sarydzha (…273…, IMO ...) – суховантаж, пов’язаний з РФ (імовірно, з Каспійського регіону).
• Bora (MMSI 273293170, IMO 8415172) – російський балкер.
• Boris Kustodiev (273191000, IMO 9103817) – російський суховантаж, названий на честь художника.
• Chelsea-6 (511100764, IMO 9386160) – вантажне судно (прапор Беліз або інший офшор).
• Daisy (422905000, IMO 9270684) – суховантаж (можливо, пов’язаний з Сирією/Іраном).
• Farvar (422067700, IMO 8808276) – танкер або суховантаж з іранським корінням.
• Favori (355004000, IMO 8852033) – судно, ймовірно під панамським прапором.
• Gasret Aliev (273150400, IMO 9083330) – російський танкер або суховантаж (назва схожа на прізвище діяча).
• Inda (273210170, IMO 9256858) – російський суховантаж.
• Jolie (613269306, IMO 9198094) – можливо, судно під прапором Коморських о-вів чи ін.
• Kallos (341866000, IMO 9360415) – судно (прапор о. Сент-Кіттс і Невіс або подібний).
• Kmax Evdokia (538010379, IMO 9341873) – балкер під іноземним прапором, зафрахтований РФ.
• Lucky Leo (511100795, IMO 9137870), Lucky Luke (511100806, IMO 9015450), Lucky SED (511100791, IMO 9015436) – серія суден з префіксом Lucky (офшорні власники, імовірно працювали на РФ).
• Maia 1 (273291160, IMO 9358010) – російський суховантаж.
• Okhotsk (273317010, IMO 8887454) – російське судно, назване на честь Охотського моря.
• Omskiy 7 (273360870, IMO 8889373) – річковий/морський суховантаж серії «Омський».
• Parand (422109000, IMO 9118551) – іранський балкер, зафрахтований для Сирії.
• Pola Makaria (273416760, IMO 9849423) – російське судно (в оперуванні компанії Pola).
• Sapfir (273355400, IMO 8700010) – російський суховантаж (Сапфір).
• Satya (422568800, IMO відсутній) – можливо, іранське судно.
• Senator (273378200, IMO 8721296) – російський рефрижератор або балкер.
• Shair Vagif (423066100, IMO 9370721) – судно, назване азербайджанською мовою (ймовірно, під прапором РФ).
• Shiba (422027500, IMO 9270646) – сирійське або іранське судно.
• Shoja 2 (422038200, IMO 8318075) – близькосхідний суховантаж.
• Sormovskiy 3063 (273363000, IMO 8702240) – російський суховантаж.
• Sparta (273389870, IMO 9268710) – Спарта (згадується вдруге, уже як частина цього списку).
• Sparta IV (273413440, IMO 9743033) – Спарта IV (також входить у список як афілійоване судно).
• Sympathy (273317720, IMO 8951346) – російський суховантаж.
• TL-2195 (273212370, IMO відсутній) – можливо, десантний катер або інше спецсудно.
• Valentin Emirov (273159700, IMO 8866591) – суховантаж типу «Валентин Єміров» (російський прапор).
• Veronica (422544900, IMO 9256860) – іноземний танкер/суховантаж.
• Vodla 2 (273328100, IMO 8230572) – російський суховантаж (Водла-2).
• Volgo-Balt 214 (… , IMO …) – старий балкер типу «Волго-Балт» (номер не уточнено у списку).
• Volgodon 79 (613003570, IMO 8871687) – річкове/морське судно, прапор РФ.
• VTS 1 (273311680, IMO 8811649) – судно технічного флоту РФ.
• Yannis (229732000, IMO 9401910) – судно під іноземним прапором (ймовірно, грецьке, зафрахтоване РФ).

Цей перелік демонструє, що логістична мережа РФ виходить за межі формального флоту «Оборонлогістики» і включає десятки інших суден.

Деякі з них належать іншим російським компаніям або партнерам (наприклад, судноплавна компанія СК-Юг, про яку йшлося вище, оперує частиною цього флоту). Інші можуть бути зафрахтовані через третіх осіб. Всі вони, так чи інакше, виконували перевезення на користь військових потреб РФ – будь то постачання груп військ у Сирії, перевезення ресурсів до Криму чи вивезення техніки з зони бойових дій.

 Цей «тіньовий флот» забезпечує гнучкість російської військової логістики, адже дозволяє залучати додаткові тоннажі під час інтенсивних кампаній (наприклад, нарощування перевезень боєприпасів морем в обхід наземних маршрутів, що можуть бути під ударом).

Висновки та оцінки

Роль у війні проти України: «Оборонлогістика» стала однією з ключових ланок у ланцюгу матеріально-технічного забезпечення російської армії в війні проти України. Після початку повномасштабного вторгнення (2022 р.) значення компанії тільки зросло. Вона взяла на себе завдання, які раніше виконували військові підрозділи забезпечення, – від перевезення ракет і боєприпасів до перекидання цілих військових підрозділів морем.

Без участі «Оборонлогістики» російське угруповання військ у Криму та Сирії було б відрізане від регулярного постачання, а перекид техніки на великі відстані (наприклад, з Далекого Сходу на захід Росії) займав би набагато більше часу.

Фактично компанія забезпечує мобільність і стратегічну глибину логістики РФ – її кораблі курсують там, де неможливо або занадто помітно використовувати військові транспорти. Це стосується і сирійського маршруту (приховане перекидання озброєнь через протоки), і балтійського (постачання Калінінграда), і чорноморського (доставка через Керченську протоку).

Санкції та правові наслідки: За свою діяльність «Оборонлогістика» та пов’язані з нею структури вже потрапили під міжнародні санкції. Ще у червні 2017 року компанію внесли до списку SDN Управління з контролю за іноземними активами США (OFAC) – спочатку у зв’язку з окупацією Криму. Пізніше, в травні 2022 року, після вторгнення в Україну, США знову запровадили санкції проти Oboronlogistika LLC та низки інших транспортних компаній РФ.

 Під обмеження потрапили також судна флоту – зокрема Sparta IV, Sparta II, Ursa Major та інші були зазначені як підсанкційні об’єкти (їхні майнові права заморожені, страхування анульовано тощо). Європейський Союз і Велика Британія також включили «Оборонлогістику» до санкційних переліків у 2023 році, визнавши її такою, що «діє в секторі, який забезпечує військову агресію проти України».

Наслідки санкцій вже відчутні: західні порти закриті для суден компанії, страхові клуби відмовляють у покритті, технічне обслуговування ускладнене. Це змушує «Оборонлогістику» шукати обхідні шляхи – використовувати судна під нейтральними прапорами, перевантажувати вантажі в портах третіх країн (наприклад, у Туреччині) тощо.

 ОВ «Оборонлогістика» – це не просто чергова транспортна компанія, а структурований елемент військової машини РФ. Вона поєднує в собі ресурси держави (армійські перевезення, доступ до військових портів і літаків) та гнучкість приватного бізнесу (можливість діяти через дочірні фірми, обходити міжнародні норми під виглядом комерції). Її роль у забезпеченні війни проти України є критичною – від боєприпасів до ракет, багато що потрапляє на фронт саме через ланцюги, вибудувані «Оборонлогістикою».

Протидія цій компанії через санкції, міжнародний тиск на порти транзиту, висвітлення її діяльності здатна суттєво ускладнити логістику російської армії. З іншого боку, активність «Оборонлогістики» демонструє адаптивність Росії до санкцій: використання цивільних суден для військових потреб стало одним із інструментів, що дозволяють РФ продовжувати бойові дії попри спроби ізоляції. Таким чином, «Оборонлогістика» залишається важливою ціллю як для економічного, так і для воєнного стримування агресії РФ, і подальший розвиток конфлікту багато в чому залежатиме від того, наскільки ефективно вдасться обмежити її діяльність.