Ліміти прив’яжуть до капіталу першого рівня

Національний банк України оновив вимоги до визначення значних експозицій банків та банківських груп і розрахунку нормативу максимального розміру значної експозиції. Відповідні норми закріплені в Положенні, затвердженому постановою Правління НБУ від 27 грудня 2025 року №161, яке набирає чинності з 30 грудня 2025 року.

Зміни є частиною гармонізації банківського регулювання України зі стандартами Європейського Союзу та передбачають перегляд як підходів до ідентифікації ризиків, так і бази для розрахунку концентрації кредитного ризику.

Регулятор розширив поняття значної експозиції, зобов’язавши банки враховувати не лише прямі, а й непрямі ризики, зокрема експозиції до контрагента як:

• надавача забезпечення;
• емітента або боржника за активами інститутів спільного інвестування;
• емітента цінних паперів, що є базовим активом деривативів.

Також суттєво змінено підхід до формування груп пов’язаних контрагентів — до них включатимуть не лише суб’єктів, пов’язаних контролем, а й контрагентів, між якими існує економічна залежність і спільний ризик.

Ключовою новацією є зміна бази розрахунку нормативу: максимальний розмір значної експозиції визначатиметься у відношенні до капіталу 1 рівня, а не до регулятивного капіталу, як це діє зараз у межах нормативів Н7 та Н7к.

Як це впливає на бізнес

1. Посилення контролю за концентрацією ризиків

Для банків оновлені правила означають жорсткіший контроль великих кредитних позицій. Розширення переліку експозицій і груп пов’язаних контрагентів зменшить можливості для концентрації ризику на окремих корпоративних групах чи фінансово пов’язаних структурах.

2. Потенційне звуження кредитних лімітів для великого бізнесу

Оскільки норматив у 25% застосовуватиметься до капіталу 1 рівня, який зазвичай є меншим за регулятивний капітал, у низці банків фактичні ліміти на великі кредити можуть скоротитися. Це особливо актуально для:

• інфраструктурних проєктів;
• великих промислових груп;
• компаній із складною структурою власності.

3. Зростання ролі структурування фінансування

Для корпоративних клієнтів банків це означає потребу в складніших моделях фінансування — синдикованих кредитах, диверсифікації банків-партнерів, активнішому використанні ринкових інструментів.

4. Додаткові витрати на комплаєнс і ризик-менеджмент

Банки мають доопрацювати внутрішні політики, ІТ-системи та процедури аналізу пов’язаності контрагентів. Це підвищує операційні витрати, але водночас покращує якість управління ризиками.

5. Передбачуваний перехід без різких шоків

НБУ передбачив поетапне впровадження нових правил:

• до кінця жовтня 2026 року — оновлення внутрішніх положень;
• листопад 2026 – лютий 2027 року — тестові розрахунки;
• з березня 2027 року — постійне застосування.

Це знижує ризик різкого скорочення кредитування та дає банкам і бізнесу час адаптуватися.

Що цьому передувало

Чинні нормативи Н7 та Н7к базувалися на попередніх підходах Базельського комітету, які поступово замінюються в ЄС більш ризик-орієнтованими моделями оцінки концентрації експозицій.

У межах переговорів про вступ до ЄС Україна взяла зобов’язання наближати банківське регулювання до CRR/CRD-підходів, де ключовим орієнтиром є капітал 1 рівня та глибший аналіз економічної пов’язаності контрагентів.