20.11.2025
Кабінет Міністрів за ініціативи Міністерства оборони ухвалив рішення, яке відкриває новий формат оборонної співпраці між державою та бізнесом: підприємства можуть створювати власні групи протиповітряної оборони (ППО) для захисту критичної інфраструктури — під повним управлінням та координацією Збройних Сил України.
Це перший в історії інструмент, що дозволяє підприємствам легально долучатися до системи ППО, отримувати або закуповувати засоби оборони й діяти у межах єдиного цифрового контуру управління Повітряних Сил.
Рішення є частиною комплексного плану посилення повітряного щита України та пришвидшення реагування на загрози.
1. Оператори критичної інфраструктури
+ Доступ до нового рівня захисту об’єктів: енергетика, зв’язок, транспорт, водоканали отримують інструмент локальної оборони, який раніше був недоступним.
+ Менше ризиків простоїв: зменшується ймовірність пошкодження об’єктів, що у 2024–2025 роках призводило до багатомільярдних збитків.
+ Вища стійкість операцій: підприємства можуть розгортати власні ППО-групи та розташовувати сенсори ближче до критичних точок ризику.
2. Виробники оборонної продукції та приватні охоронні структури
+ Новий ринок та попит на локальні системи захисту.
Компанії з ліцензіями на роботу з вибуховими матеріалами чи виробництво боєприпасів зможуть долучатися до оборони та отримають доступ до замовлень у межах погоджених МОУ процедур.
3. Промислові групи, логістичні хаби, стратегічні підприємства
+ Прискорення реагування на загрози: розміщення ППО-груп на території підприємств скорочує час від виявлення до ураження цілі.
+ Підвищення інвестиційної стійкості: наявність локальних ППО-рішень зменшує ризики для іноземних партнерів і страхових компаній.
4. HR та внутрішня безпека
– Додаткові вимоги до персоналу:
Навчання та інструктаж проводитимуть Повітряні Сили, що вимагає залучення персоналу, але підвищує рівень корпоративної безпеки.
Після масованих атак на критичну інфраструктуру взимку 2022–2025 років виникла потреба в ущільненні ППО та швидшій реакції на повітряні загрози в регіонах із високою концентрацією підприємств.
Держава також зіткнулася з дефіцитом персоналу та обладнання для цілодобового покриття всіх об’єктів. Водночас компанії — особливо енергетичні та логістичні — не мали законних можливостей самостійно встановлювати чи застосовувати засоби локальної оборони.
МОУ запропонувало модель державно-приватної оборонної взаємодії, яка:
Це рішення стало частиною масштабного плану посилення повітряної оборони та підготовки країни до зимового сезону атак.
Уранова тінь «Росатому»: як Uranium One фінансує військову машину кремля та власну залежність
Оборонлогістика: структура, діяльність, флот і роль у військовій логістиці РФ
Курсько-Краснодарська дуга: куди бити, щоб знеструмити російську енергетику поблизу кордонів України
Нові тарифи для малої ВДЕ: що змінюється для інвесторів і кооперативів
ФАО запускає програму модульних зерносховищ для аграріїв
Внутрішній борг без пікових ризиків: як Мінфін керував ОВДП у 2025 році