Документ спрощує електронну взаємодію з регулятором і актуалізує ліцензійні умови для профучасників

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) схвалила для громадського обговорення проєкт рішення «Про затвердження Положення про саморегулівні організації професійних учасників ринків капіталу та Змін до ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринках капіталу».

Документ передбачає:

• нове Положення про СРО, яке визначає:
• вимоги для отримання статусу саморегулівної організації та перелік документів;
• порядок розгляду заяв, втрати або відкликання статусу;
• повноваження, права й обов’язки СРО;
• процедуру делегування та повернення повноважень між НКЦПФР і СРО;
• вимоги до членів, внутрішніх документів і кодексу етики;
• порядок погодження документів, нагляду та ведення Реєстру СРО.
• зміни до семи ліцензійних умов професійної діяльності на ринках капіталу — у частині добровільності членства профучасників у СРО.
• скасування старих рішень НКЦПФР:
• № 2670 від 2013 року;
• № 1925 від 2015 року,
  які регулювали діяльність об’єднань і делегування повноважень СРО.
• визначення вимог до СРО, свідоцтва яких будуть чинними станом на 1 січня 2026 року.

Обговорення триватиме до 12 грудня 2025 року, зауваження та пропозиції пропонують надсилати на електронну адресу НКЦПФР.

Регулятор позиціонує зміни як крок до підвищення прозорості та ефективності ринків капіталу, уніфікації правил гри для СРО та спрощення електронної взаємодії з учасниками ринку.

Як це впливає на бізнес

1. Для професійних учасників ринків капіталу

• Добровільність членства у СРО
• Членство перестає бути формальною «галочкою» і має стати усвідомленим вибором — у СРО підуть ті, хто реально бачить цінність у стандартах, методичних документах, медіації з регулятором.
• Для частини компаній це означатиме перегляд моделі взаємодії: хтось вийде зі слабких СРО, хтось долучиться до сильніших об’єднань.
• Більше формальних вимог – більше визначеності
• Чіткі вимоги до статусу СРО та їхніх членів дають бізнесу прогнозованість: зрозуміло, що означає участь у СРО, які стандарти і процедури треба виконувати.
• Складніше буде «маскуватися» під професійне об’єднання без реальних функцій: регулятор отримує інструмент для відкликання статусу СРО з недостатньою якістю роботи.
• Регуляторний тиск vs. якість ринку
• Короткостроково — можливий додатковий комплаєнс-навантаження: оновлення внутрішніх документів, політик, кодексів етики, процедур взаємодії зі СРО.
• Довгостроково — більш чіткі правила можуть зменшити регуляторну невизначеність, особливо для учасників, які працюють за європейською логікою (MiFID/MiFIR, ESMA-подібні підходи).

2. Для саморегулівних організацій

• Сильний фільтр на вхід і виживання
• Нові вимоги до структури, внутрішніх документів, кодексу етики та нагляду означають, що частина існуючих СРО може не пройти «переатестацію».
• Для тих, хто залишиться, відкривається можливість отримати більше делегованих повноважень (стандарти діяльності, контроль, дисциплінарні процедури).
• Фактичний перезапуск моделі СРО
• Замість формальних асоціацій регулятор очікує реальних інституцій саморегулювання, які беруть на себе частину функцій НКЦПФР у рамках чітко визначених процедур делегування.
• Це піднімає планку якості: СРО будуть змушені інвестувати в аналітику, методологію, комплаєнс-експертизу, внутрішній нагляд за членами.

3. Для інвесторів та емітентів

• Вищі стандарти поведінки профучасників
• Чіткий кодекс етики й вимоги до внутрішніх документів СРО задають єдині рамки добросовісної практики для брокерів, дилерів, КУА, торговців цінними паперами.
• Для інвесторів це означає потенційно менше конфліктів інтересів, більше прозорості та додатковий механізм впливу через СРО.
• Більше довіри до ринку капіталу
• СRO, які реально контролюють поведінку своїх членів, можуть підвищити довіру роздрібних та інституційних інвесторів – особливо у сегменті нових інструментів (корпоративні облігації, фонди, похідні).

4. Для регуляторного середовища та комплаєнсу

• Перехід до «розподіленого регулювання»
• Процедура делегування/повернення повноважень між НКЦПФР і СРО дає можливість регулятору розвантажити частину мікронагляду, передавши його галузевим організаціям.
• Успіх моделі залежатиме від того, наскільки Комісія буде готова реально делегувати (а не лише формально прописати) функції.
• Оновлення ліцензійних умов
• Зміни до 7 ліцензійних умов означають, що професійним учасникам доведеться переглянути свої політики й документи, зокрема – у частині взаємодії із СРО, репутаційних вимог, внутрішнього контролю.
• Для нових гравців вхід на ринок буде більш регламентованим, але прозорим: зрозумілі критерії, ролі СРО, вимоги до комплаєнсу.

Що цьому передувало

• Стара нормативна база. Чинні акти НКЦПФР щодо СРО — рішення 2013 та 2015 років — були ухвалені до повномасштабної реформи ринків капіталу, імплементації нового законодавства (у т.ч. Закону «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки») та зближення з європейськими стандартами.
• Фактична слабкість СРО. Багато «саморегулівних» організацій виконували радше репрезентаційну, ніж регуляторну чи дисциплінарну функцію. Делегування повноважень працювало обмежено, а роль СРО у захисті інвесторів і контролі за членами була мінімальною.
• Євроінтеграційний вектор. Україна поступово наближає регуляторну модель ринків капіталу до європейської, де професійні асоціації та СРО відіграють важливу роль у встановленні стандартів поведінки, сертифікації, навчанні й самоконтролі.
• Цифровізація ринку. Останні роки ринки капіталу стрімко переходять у цифровий формат (електронні торгові системи, онлайн-доступ інвесторів, дистанційні KYC-процедури), що вимагає оновлення регуляторної рамки для всіх учасників, включно із СРО.

Нинішній проєкт НКЦПФР — це фактично перезапуск моделі саморегулювання на ринках капіталу: від формальних об’єднань до справжніх СРО із чіткими повноваженнями, відповідальністю та роллю у регуляторній екосистемі.