Головним викликом для бізнесу залишаються високі ставки та енергетичні ризики

Національний банк України оприлюднив оновлений інфляційний прогноз за базовим сценарієм, згідно з яким інфляція знизиться до 9,2% наприкінці 2025 року та поступово досягне цілі 5% у 2027 році.
Темпи зростання економіки цього року сповільняться до 1,9%, а в наступні роки становитимуть 2–3% на рік.

Прогноз ґрунтується на припущеннях про поступову нормалізацію економічних умов, стабільні обсяги міжнародного фінансування та контрольовану монетарну політику. Водночас він враховує вплив безпекових ризиків, енергетичного дефіциту та збільшення оборонних витрат у 2025 році.

Детальний аналіз опубліковано в жовтневому Інфляційному звіті НБУ.

Як це впливає на бізнес

1. Передбачуваність цінової динаміки та планування інвестицій

Поступове зниження інфляції створює стабільніше цінове середовище для бізнесу. Це особливо важливо для підприємств у виробничих і переробних галузях, де довгострокові контракти залежать від прогнозованої собівартості.
Середній бізнес і банки отримують більшу впевненість у ціновій стабільності, що сприятиме поверненню до середньострокових інвестиційних стратегій після періоду коротких оборотів капіталу.

2. Високі процентні ставки залишатимуться на горизонті

НБУ підтвердив намір зберігати жорсткі монетарні умови, щоб утримати привабливість гривневих інструментів і стабільність валютного ринку.
Для бізнесу це означає, що вартість кредитних ресурсів залишатиметься високою, особливо для ризикових проєктів. Компанії змушені шукати альтернативні джерела фінансування — міжнародні програми, інвестиційні фонди, гранти або лізинг.
Водночас стабільний курс гривні і зниження інфляційних очікувань зменшують курсові ризики для імпортерів та експортерів.

3. Енергетичні ризики залишаються ключовим обмеженням

НБУ окремо зазначає, що дефіцит електроенергії та перебої з енергопостачанням стримуватимуть виробничу активність і знижуватимуть потенційне зростання ВВП.
Для бізнесу це означає необхідність диверсифікації джерел енергії, інвестицій у генератори, акумуляційні системи, а також участі у програмах енергоефективності та децентралізованого постачання.

4. Поступове відновлення споживчого попиту

Попри низькі темпи зростання ВВП, реальні зарплати продовжать зростати — на 6% у 2025 році та 4–5% у 2026–2027 роках.
Це стимулюватиме попит на послуги, FMCG та легку промисловість, а також розширюватиме внутрішній ринок.
Водночас дефіцит робочої сили, особливо у промислових регіонах, залишатиметься структурним викликом для роботодавців — тиснутиме на зарплати й операційні витрати.

5. Доступ до фінансування через міжнародну підтримку

Загальний дефіцит бюджету у 2025 році сягне 25% ВВП, проте він фінансуватиметься виключно за рахунок міжнародної допомоги.
НБУ прогнозує надходження:

• $51,5 млрд у 2025 році,
• понад $45 млрд у 2026 році,
• $39 млрд у 2027 році.

Ці ресурси забезпечуватимуть бюджетну стабільність, ліквідність банківської системи та підтримку беземісійного фінансування оборонних і відбудовних програм.
Для бізнесу це означає збереження макрофінансової рівноваги й уникнення додаткової емісії, що могло б спровокувати девальваційний тиск.

Що цьому передувало

З початку 2024 року НБУ поступово посилював аналітичну основу монетарної політики, фокусуючись на утриманні інфляції під контролем і водночас — підтримці валютної стабільності.

У попередніх звітах НБУ прогнозував більш швидке відновлення ВВП, однак зростання інтенсивності обстрілів, руйнування інфраструктури, дефіцит енергії та обмежений приплив інвестицій скоригували очікування.

Водночас високий врожай зернових і стабільна ситуація на продовольчих ринках дали змогу НБУ знизити прогноз інфляції.
Цінова динаміка у 2025 році формуватиметься під впливом надлишкової пропозиції продовольства та стримування цін на енергоносії, тоді як адміністративно-регульовані тарифи підвищуватимуться повільно.

Новий Інфляційний звіт за жовтень 2025 року також акцентує увагу на регіональних відмінностях у цінах та структурних змінах у споживанні, які поглибилися після початку війни.
НБУ вказує, що моніторинг регіональної інфляції стає ключовим інструментом для розуміння локальних ринків праці, логістики та енергетики, що впливатимуть на макроекономічну політику у 2026–2027 роках.