Пріоритет – розвиток національного виробництва, запуск нових фінансових інструментів та експортної інфраструктури

Міністерство економіки анонсувало розробку нової Експортної стратегії України до 2030 року. Головна мета – трансформувати експортну модель держави: від домінування сировини до виробництва продукції з високою доданою вартістю. У центрі уваги – розвиток переробної промисловості, стимулювання локалізації виробництва, масштабування експорту готової продукції та послуг, а також розширення присутності українського бізнесу на європейських та глобальних ринках.

За словами заступника міністра економіки Тараса Качки, ключовим елементом стратегії стане політика «Зроблено в Україні», що передбачає розширення державної сервісної підтримки для бізнесу.

На тлі цієї ініціативи НБУ заявив, що готовий підтримати стратегію через адаптацію валютної політики, створення сприятливого фінансового середовища для експортерів та розвиток партнерства з банківським сектором.

Які саме плани закладено в Експортній стратегії до 2030 року

Документ передбачає три ключові стратегічні напрями.

1. Посилення інституційної спроможності держави у сфері експорту:

• створення та зміцнення спеціалізованих експортних інституцій: Експортно-кредитного агентства (ЕКА), Офісу розвитку підприємництва та експорту, Фонду розвитку експорту;
• переорієнтація державних фінансових ресурсів на страхування ризиків, гарантування експортних операцій, компенсацію частини відсотків за експортними кредитами;
• цифровізація сервісів для експортерів через єдину експортну платформу.
• розширення доступу МСБ до консультацій, підготовки персоналу, міжнародної сертифікації;
• покращення дипломатичної присутності та економічного представництва України за кордоном;
• удосконалення регуляторних процедур, зокрема митних і валютних.
• державні програми підтримки виробників, що орієнтуються на експорт;
• субсидії на технічне переоснащення та R&D;
• стимулювання кооперації між бізнесом, наукою та державою.

2. Створення сприятливого середовища для експорту:

• розширення доступу МСБ до консультацій, підготовки персоналу, міжнародної сертифікації;
• покращення дипломатичної присутності та економічного представництва України за кордоном;
• удосконалення регуляторних процедур, зокрема митних і валютних.

3. Збільшення внутрішнього виробництва з фокусом на переробку: 

• державні програми підтримки виробників, що орієнтуються на експорт;
• субсидії на технічне переоснащення та R&D;
• стимулювання кооперації між бізнесом, наукою та державою.

Серед кількісних цілей:

• нарощення експорту до $77 млрд на рік;
• підвищення частки експорту у ВВП до 33%;
• зменшення частки сировинного експорту до 59% (з нинішніх 70%+).

Як це впливає на бізнес

Для бізнесу ці плани означають зміни в доступі до державної та банківської підтримки. Зокрема, очікуються:

• Нове кредитування під експорт. НБУ разом з Мінекономіки готує інструменти компенсації відсоткової ставки, а банки – спеціальні пакети зниженої вартості обслуговування експортних контрактів.
• Фінансові гарантії для МСБ. Державні інституції страхуватимуть виконання контрактів, що відкриє експорт навіть для мікропідприємств.
• Пріоритет для переробки: Бізнес, який інвестує в додану вартість, отримає кращі умови кредитування, податкові пільги й переваги у держзамовленні.

Що цьому передувало

До цього експортна політика України орієнтувалася здебільшого на сировинні потоки. У 2024 році Україна експортувала товарів і послуг на $51 млрд, з яких понад 70% — сировина. Ефективної системи підтримки експортерів не було: ЕКА працювало в обмеженому режимі, а фондових чи гарантійних механізмів для експортного кредитування майже не існувало.

НБУ останніми роками де-юре проводив політику лібералізації валютного ринку: дозволяв репатріацію дивідендів, спрощував валютні операції для бізнесу, зменшував обмеження на відкриття рахунків за кордоном. Проте без державної координації ці зміни не забезпечували помітного приросту експортних обсягів стосовно товарів з доданою вартістю.